Загублені у часі

44

Йду давно знайомому торговому центру. Підходжу до потрібного павільйону — продавця немає, ролети опущені. Придивляюся — на скотчі висить листок паперу: «ВіЕкшн шла на 20 хвилин». Дякую за інформацію! Я обов’язково здогадаюся, від якого часу ці 20 хвилин відраховувати. Або визначу по мірі висихання чорнила.

Або ще краще. У поспіху забігаю в той же ТЦ, застаю продавця, вже навешивающего замок.

— Ой, а можете мені швиденько продати он той ***? Я дуже поспішаю.
— Почекайте трохи, тут потрібно на склад збігати, я скоро повернуся і вас обслужу, гаразд?
— Добре. А скільки чекати?
— Так недовго, мені тільки товар забрати. Хвилинок тридцять…

Наступного разу, коли буду оплачувати покупку, на здивоване запитання продавця відповім: мовляв, гроші віддам скоро. Так-так, швиденько збігаю і повернуся. На тижні. А на який саме — не скажу, здогадайся сама!