Вседозволеність, зведена в культ

77

Розумію, що в мою сторону полетять промені проносу, але мене задовбали діти. Так, у мене їх немає, і заводити потомство найближчим часом я не планую. Якщо ваші діти мені не заважають, я не звертаю на них уваги. І зрозумійте: вони заважають не тільки мені.

Місцева адміністрація вирішила влаштувати дитячі майданчики. Не сперечаюся, справа блага. Але майданчиків набудували скрізь, де треба і не треба. У кожному парку та сквері, біля кожного більш-менш великого магазину, майже у всіх дворах. У сквері, куди я ходив посидіти в тиші і почитати книгу, тепер натовпи людей з дітьми. Крик і ґвалт. Більше я туди не ходжу, як і основна маса людей, що бували там раніше.

Я намагаюся не дивитися телевізор, але іноді гортаю канали і потрапляю на улюблені фільми. І що я бачу? Частина фільму вирізана. Вирізана грубо, з шкодою для сюжету. Тільки б діти не побачили! Більш-менш цілі фільми тепер показують в годину ночі і пізніше.

Сусідка, твій засранець списав матами весь під’їзд. Я його зловив і налякав до мокрих штанів. Тепер він в під’їзді не пише: мене боїться. Нехай так і залишиться. І заява дільничному тобі не допоможе. Він вже бачив відеозапис творчості твоєї дитини і ясно висловив тобі свою точку зору.

Тітка в супермаркеті, ти кричиш на мене за те, що я штовхнув твого сина. Пацан цілеспрямовано наїхав на мене візком. Так як я важче, візок зупинилася, синуля влетів зубами в ручку і сіл, виючи, на дупу. На твої крики мені пофігу, а ти не забудь сплатити ремонт холодильника, скляні двері якого твій нащадок виніс тієї ж візком через п’ять хвилин.

Зараз в моді культ дитинства, а на ділі — дитячої вседозволеності і безкарності. І всі чомусь скаржаться на розперезалися дітей. Та ви їх такими зробили!