У трьох соснах і двох кнопках

41

Каюсь, я сьогодні обізвала тугодумом зовсім незнайомої мені людини. Сталося це в міні-маркеті, що знаходиться на першому поверсі будинку, в якому я живу. Два торгових зали, дві каси, турнікет. Каса зазвичай працює одна, тільки в обідній час і у вечірню «годину пік» сидять два касира, але це не проблема: суворі черзі в магазині утворюються рідко.

А перед касою знаходиться овочевий відділ. Ну як відділ… Так — одна стійка і ваги. Асортимент — від сили два десятки найменувань. Яблука — один сорт, груші теж, тобто не заплутаєшся. Всі картинки, що зображують кожен овоч-фрукт, підписані і наклеєні на досить великі кнопки на вагах, щоб покупець бачив не тільки зазначений на ціннику номер товару, але й міг знайти його на кнопці по назві і по картинці. А прямо біля ваг висить величезним шрифтом надрукована інструкція:

1. Натисніть кнопку з зображенням товару.
2. Покладіть товар на ваги.
3. Натисніть зелену кнопку.

Всі! Причому зелена кнопка одна й велика, а на вагах, крім цієї зеленої кнопки і кнопок з малюнками, взагалі жодних інших кнопок немає.

І тут, як на зло, в супермаркеті чергу. Як на зло, у всіх багато товару. Як на зло, одна каса. Посеред черзі вклинюється дама. У дами в руках пакет з двома лимонами. Пані, штовхаючи ліктем покупця, зло гаркає продавщиці:

— Швидко, допоможіть мені лимони зважити, ні чорта не зрозуміло на ваших вагах!

Я вирішила допомогти дамі. Мені стало шкода чергу і касира. Я піЕкшн шла з нею до ваг. Я показала їй інструкцію. «Бачу, не сліпа! — не витримала дама. — Я вам що, наймалася інструкції розшифровувати?!»

Я зробила рівно три дії, супроводжуючи їх зачитуванням вголос пунктів інструкції. Дама взяла зважені лимони. Подивилася на мене, як солдат на вошу. І сказала: «Тому що нічого писати інструкції для геніїв. Треба робити так, щоб і звичайним людям було зрозуміло».

«Тугодумам, тобто», — не стрималася я. Бо задовбали.