Неадеквату я не радий

72

Хвора людина, вони говорять. Психічно неповноцінний, вони говорять. Ви повинні бути до нього уважними, вони говорять. Ви можете самі зійти з розуму в старості або навіть раніше, вони кажуть… Знаєте що? Я не збираюся терпіти психів! Мені плювати, що вони хворі!

Якщо він смердить, я буду обурюватися. Я звільню смердючого працівника, якщо він не прислухається до моїх застережень. Тому що він — це проблема і оточуючих, і моя, і я повинен її вирішити.

Якщо на мене кричить стара бабця, я не посоромлюся взяти її за шкуру і, час від часу потрясывая, притягти в найближчий поліцейський відділок. Я б обмежився ударом в око, та закони такі, що краще притягти. І тоді і до мене немає претензій, і бабця буде змушена заспокоїтися. Один раз таку засадили на п’ятнадцять діб.

Я пну собаку божевільною собачниці, хоча і сам собачник. Я за шкірку притягну хулігана до матусі. А якщо й вона буде божевільною, потягну матусю туди ж, куди тягнув і бабцю.

Адекватні люди не зобов’язані терпіти неадекватний. І не треба мені говорити, що сам стану таким. Я вже такий. Просто при перших же ознаках невмотивованої агресії я починаю пити лікувальний курс, за результатами якого небезпечного «американського психопата» (відомий феномен, коли з-за побутових і робочих стресів людина хапається за зброю) перетворююсь в звичайного, суворого, нудного, але цілком адекватного типу.

Ви думаєте, я один такий? Так, загалом-то, немає.