Не тільки рожевий

42

Спілкуюся з людьми, лазаю по інтернету і тихо дивуюся: дорогі чоловіки, ким ви нас вважаєте?

Так, ми лаємося матом.

Так, ми сміємося над вульгарними жартами і самі їх розповідаємо.

Так, іноді ми хочемо сексу і відразу, а не незрозумілих промов і через три місяці.

Ні, нам не байдужі параметри техніки, яку ми обираємо. «Лише б рожевенький» — не варіант.

Ми можемо не любити дітей. Можемо й любити і при цьому не вміти з ними поводитися.

Ми можемо хотіти стати начальником, тому що маємо до цього схильність.

Багато хто з нас не люблять ходити по магазинах і намагаються цього не робити.

Дорогі дрібнички на першому побаченні можуть викликати незручність, а ніяк не щенячий вереск.

І нарешті — заради бога! — ми цілком здатні сходити в туалет в самоті.

Ні, серйозно! Де ви знаходите таких собі фей, у якій диеточка-шмоточки-подружечки, і щоб все гарненько, і дорого, і «уявляєш, цей козел захотів сексу, а ми знайомі лише півроку»!

Втім, часом мені здається, що ви самі їх плодите своєї в них безмежною вірою і бажанням отримати собі саме таку. Будь ласка, не треба!